Тест на IQ необєктивний
Сьогодні тестування інтелекту набуло масового характеру. Розроблені сотні комп’ютерних програм з різними варіантами тестів. У США інтелектуальні тести застосовують чотири з кожних п’яти компаній, в Росії – приблизно кожна третя. Проте учені запідозрили, що популярні тести необ’єктивні.
Першим, хто задумався про те, що інтелект можна вимірювати, був Френсис Гальтон. В кінці ХIХ століття в Лондоні він розробив і реалізував програму по виявленню здібностей до відмінності розміру, кольори, висоти звуку, часу реакції на світло, разом з визначенням ваги, зростання і інших фізичних особливостей.
Проте, піддавши випробуванню десять тисяч відвідувачів Лондонської виставки, з’ясував, що видатні люди, діячі науки не відрізнялися від простих смертних.
В 1905 році учені Біне і Симон розширили інтелектуальну шкалу і розробили перші тести. Вони орієнтувалися на вимірювання рівня розвитку у дитини складніших пізнавальних функцій (запам’ятовування, обізнаність, розуміння і т.д.). Ці тести були узяті на озброєння англійськими і американськими психологами і закріпилися в понятии”коэффициент інтелекту” або IQ.
Необ’єктивність IQ-тестів узявся довести психолог з Університету Майамі Шин Бейлок. Дослідження показали, що у людей з високо розвиненим мисленням показники тестів сильно погіршуються, якщо вони знають, що від випробування залежить їх доля або доля ближнього.
Володарі ж менш тонкою душевною організацією, набирають максимум балів практично в будь-якій ситуації, обходячи більш інтелектуальних суперників.
Виявилось, що компанії високої ланки давно здогадувалися про цей ефект. У солідних агентствах IQ-тести використовують в основному для найму співробітників нижчої ланки. Вони вважають, що чим вище позиція, тим менше можна покладатися на IQ-тести.
Психологи дотримуються думки, що тести необхідно проходити у присутності супроводжуючого інструктора, який повинен запропонувати антистресовий тренінг. Проте, сьогодні такі фахівці не вистачає, і випадки несправедливого відсіву трапляються досить часто.