З погляду структурно-динамічної теорії, психологічні механізми інтелектуальної поведінки є прижиттєво формованими, а емпірично спостережувана структура інтелекту залежить від процесів його формування. Тим самим інваріант структури поміщається на рівень глибше – не на зрізі функціонування інтелектуальної системи, а в процеси її формування.

Звідси слідує, що чинником, що визначає успіх людини в тій або іншій складній реальній діяльності, є не рівень розвитку тих або інших інтелектуальних механізмів, що виявляється при виконанні тестів інтелекту, а інтелектуальний потенціал, який обумовлює можливість формування нових механізмів.
У цьому плані тести інтелекту зовсім не повинні бути подібні до реальних завдань і виявляти рівень функціонування механізмів, що забезпечують їх рішення. Ефективність тестів інтелекту обумовлена іншим: тією мірою, в який інтелектуальний потенціал людини виявився в механізмах, що стоять за виконанням цих тестів. Звідси ясно, що валідность тестів обумовлена культурою.
Необхідною умовою адекватності тестів є зразкова рівність тренованості відповідних інтелектуальних механізмів у всіх тестованих. Зрозуміло, що це досяжно тільки в рамках однієї культури і те – з певним наближенням.

З приведених міркувань витікають принципи розвитку психодіагностичних інструментів. Ці інструменти повинні бути направлені на виявлення (реконструкцію) історії формування інтелектуальної зовнішності людини і розрізняти результати тестування залежно від їх причин.

Джерело: ht.ru

1. Нам потрібна праксиология тестів
2. ЛЕЛЕКА Тести IQ структури інтелекту Амтхауера
3. Вербальний чинник інтелекту Вербальні здібності Вербальность Вербальний інтелект Вербальне мислення
4. Про тестування інтелекту
5. Тестування інтелекту Коефіцієнт розвитку інтелекту