Тестування – це не просто діагностика. Це і перший крок у взаємодії психолога з клієнтом. З цього повинна виходити праксиология тестів, що розглядає їх не просто як вимірювальний інструмент, а як момент практичної дії психолога.

Найбільш важливим цей момент є в тестуванні, включеному в освіту і оберненому на дітей. Там ми повинні в максимальному ступені піклуватися про благотворний психологічний ефект, що виникає в результаті тестування. При відборі персоналу, звичайно, цей аспект проблеми відходить на другий план, але все таки не зникає повністю.

Ця наука повинна включати принципи застосування тестів, а також аналіз найбільш ситуацій, що часто зустрічаються, в яких у психолога повинен існувати вже готовий алгоритм дій. Повинна бути чітко продумана і описана інформація, що передається психологом тестованому і людям, що оточують його, яка включає:

• оцінку здібностей суб’єкта;
• уявлення про природу здібностей (інтелекту);
• уявлення про тест;
• відомості про компетентність самого психолога і його можливості.

При цьому необхідно описати адекватні ситуації застосування тестів, структуризація цих ситуацій в спілкуванні психолога з клієнтами, способи повідомлення результатів і їх використання.

Першим встає питання про визначення інтелекту і того, що оцінюється в процесі тестування. На наш погляд, найбільш вдалим є визначення тестування інтелекту як діагности рівня розвитку здібностей. Це визначення підкреслює, що здібності можуть розвиватися, а то, що досягнуте на момент тестування, – результат зусиль по розвитку.

В одному дослідженні американських авторів (Dweck, Bempechat, 1983) затверджується, що діти можуть мати два типи уявлень про природу розумових здібностей. Один тип припускає, що розум є дана від природи здатність, якою може бути у людини або багато, або мало.
Діти, що мають такі уявлення, не схильні до творчого експериментування, оскільки інтерпретують невдачі як негативну оцінку своїх розумових здібностей.

Другий тип уявлень розглядає розум як те, що може бути розвинено, а також те, що складається з декількох різних здібностей. Діти з таким типом уявлень легше усвідомлюють, що невдачі того або іншого їх інтелектуального почину не ставлять під сумнів цінність їх розумових здібностей, а скоріше дозволяють вчитися вибирати правильну стратегію.
Завдання вчителів і батьків полягає в тому, щоб підтримувати другий тип уявлень, який не тільки ближче до істини, але і сприяє більшій творчій активності учнів.

Отже, психолог при тестуванні повинен розвивати у дитини і його батьків уявлення про те, що людина – коваль не тільки свого щастя, але і свого інтелекту. Зафіксований при тестуванні результат – не вирок, а констатація досягнутого на певний момент часу стану.

1. Результати тестування Перегляд обробка і аналіз результатів психологічних тестів
2. Експериментальна психологія Витоки визначення види і типи тестів результати тестування Методи експериментальної психології
3. Інтелектуальні тести Частина 1
4. Про тестування IQ
5. Про тестування інтелекту