IQ – гени або середовище
– Ця робота доводить, наскільки значущі класові чинники для розвитку особи, – так оцінює дослідження колег професор психології Сандра Ськарр. – Саме від них залежить, чи зможе дитина реалізувати природний потенціал, закладений в нім.
Суперечка про те, що важливіше для розвитку індивіда – спадковість або умови середовища, налічує вже не одне десятиліття. За цей час наука пройшла складний шлях від лисенковщини і повного заперечення генетики до дослідження людського генома у всій його складності. І начебто давно ясно, що важливі і значущі обидва чинники. Але суперечка, як видно, не закінчена.
І в нього, як і в колишні часи, крім суто наукових даних залучаються переконання, політичні пристрасті, віяння часу. На самій же справі питання про те, чи можна ділити людей на сорти і підвиди подібно до сільськогосподарських рослин і тварин (по продуктивності і “корисності”), здається досить надуманим. По-перше, тому, що люди повинні бути разнимі.
У цьому, власне, і полягають біологічна різноманітність, гарантії виживання вигляду. Уявити собі однорідне суспільство високолобих інтелектуалів так же дико, як і згуртований народ, що складається з ідіотів. По-друге, ті ж гени визначають не тільки інтелектуальні здібності, але і прагнення людини знайти те середовище, яке потрібне для їх реалізації.
Приклади людей, що “зробили себе” всупереч обставинам, чи не більш вдохновляющи, ніж зразки благополучних і всім забезпечених від народження щасливчиків. Що тут первинно – набір генів, вплив середовища або ще якісь чинники, однозначно відповісти сьогоднішня наука не може. Можливо, до нашого щастя.
ДУМКА ЕКСПЕРТА
– Психологічні відмінності між популяціями бувають такі великі, що не завжди один і той же тест може бути їм адекватний, – вважає відомий російський психогенетік, головний науковий співробітник Психологічного інституту РАО Інна Равіч-щерба. – Так само побут, сімейні традиції, принципи виховання можуть вносити до результатів тестування величезні корективи.
Відомі роботи подібного роду в примітивних племенах, в яких показники IQ були дуже низькими. Та зате в розрізненні сортів і навіть листочків рису, який ці племена обробляли, вони далеко позаду залишали освічених європейців. Тести, адаптовані для жителів Москви або Санкт-Петербурга, давали несподівані результати в Архангельську.
По одних представники місцевої популяції давали результати в середньому гірше, ніж жителі столиць, по інших – несподівано значно краще. Отже робити швидкі висновки тут небезпечно. Ще одна спокуса – перевести характеристики популяцій на конкретну дитину.
Цим часто грішать нашим вчителі: “Чого ви хочете від цієї дитини, якщо у нього середовище таке?” А “ця дитина” по своїх здібностях може бути чудовою, якщо дати йому відповідні можливості.
Сторінки: 1 2